Руслана, Максим і Михайло Матвієнко зі Знам’янки навчаються в Ш++. Мама і тато на курсі для дорослих вивчають Java, а син ― в дитячій групі за напрямком Scratch.
Руслана знайшла Ш++ в інтернеті, коли шукала для свого сина школу програмування, її привернуло те, що тут можна навчатися і дорослим.
За освітою Максим і Руслана програмісти, але так вийшло, що за фахом вони не працюють, тому що не вистачає знань.
За професією сім’я ― інженери-технологи, шукають помилки в програмах, написаних для залізниці. Збирають інформацію за програмою і передають розробникам.
Максим здобував освіту в Дніпрі, вивчав C Sharp, а Руслана ― в кібернетико-технічному коледжі.
Чому зацікавилися програмуванням?
Максим: Пробував себе у фрілансі, але виявився не сильно затребуваним.
Руслана: Одна з причин чому ми так впевнено прийшли на заняття в Ш++ ― Максим дуже здібний і йому потрібно щось важче, цікавіше.
Кілька років тому думала, що нам пізно вчитися програмуванню, але після історії нашого знайомого змінила свою думку. Наш друг в 46 років вивчився на програміста, поїхав до Польщі шукати роботу, він ходив на співбесіди більше ніж в 20 компаній, і тільки на тридцятій співбесіді його затвердили на роботу. Дуже наполегливий. Це хороший приклад.
Що думаєте про Ш ++?
Руслана: Перш ніж прийти в Ш++, запитала свого одногрупника, який у вас вчився, думку щодо якості навчання. Він сказав, що тут дають високий рівень знань. На момент вступу, у нас вже була практика навчання програмуванню, але тут ми отримали знання, яких нам не вистачало.
Максим: Спочатку було несподівано зіткнуться з системою peer-to-peer. Так як наш друг навчався ще коли програма навчання була іншою. Я думав як це так, що люди не пов’язані з програмуванням перевірятимуть код, а виявилося це навіть цікавіше. Особливо коли перевіряєш код, бувають такі варіанти рішення, до яких ніколи б не додумався, чи коли перевіряють код пропонують “а навіщо ось так, можна ж спростити “, більше людей більше думок.
Руслана: Цікаво спілкуватися з людьми зі спільними інтересами.
Максим: Коли на роботі є вільний час, ми кодимо, але в колективі цього не розуміють, іноді засуджують. Але нас це не зупиняє, навіть навпаки надихає, враховуючи ситуацію з прийдешніми скороченнями на ЖД.
Руслана: Люди звикли спілкуватися про життя, коли є вільні 5 хвилин, а ми мовчимо і кодимо, обговорюємо як краще тут зробити, як там. Намагаємося програмувати ночами, коли спить дитина. Не жертвуємо часом, який потрібно приділити дитині, зробити разом уроки, до прикладу. Син любить логіку і математику, моя мама, колишній учитель математики, займається з ним. Син каже, що в Ш++ йому подобається вчитися більше, ніж у звичайній школі (сміється).
Максим: Ми і почали пошуки курсів для дитини, тому що бачили його зацікавленість наукою, тоді ще на себе надій не було, ми ж не молодшаємо (сміється). У мене є хороший приклад, мої знайомі, у яких обоє батьків були програмістами, вчили їх з дитинства у всьому цьому розбиратися. Їх забирали в іноземні компанії навіть без вищої освіти. Ми вирішили, що якщо дитину підштовхнути, направити, то ми цим зробимо йому велику користь.
Руслана: Коли йому було 6 років, я показала як створювати текстовий документ Word, Exel, а він в школі почав цьому вчити дітей на уроці інформатики.
Нещодавно купили йому книгу HTML покроково, сідаю з ним, беремо ноутбук, він читає перший крок, робить і показує мені як робити. Таким чином вчиться сам. Я бачу що йому подобається, не виривається, не кричить (сміється).
Які у вас плани на майбутнє?
Руслана: Стати фахівцями, добре розібрати програмування.
Максим: І знайти роботу, пов’язану з програмуванням, найголовніше, а далі не загадуємо.
Які мови вам цікаві?
Максим: Подивився рейтинг в інтернеті, на другому місці після Python ― Java, тому її будемо вивчати. Якщо спочатку розібрати одну мову, далі вже буде легше.
Руслана: У Максима виходить дуже швидко мови розбирати, дивуюся іноді як він так швидко їх вивчає.
