Знайомтесь, це Андрій Пісковий – ментор бекенд-курсу на джаві, викладач та розробник з багаторічним досвідом.
Його шлях в ІТ почався задовго до масової популярності цієї галузі, а сьогодні він передає свої знання новачкам і формує спільноти навколо Java та волонтерських проєктів.
Як усе починалось: BASIC, комп’ютерний центр і вчителювання
Першу програму Андрій написав у 1989 році на BASIC. У місті Знам’янка, де він жив, був комп’ютерний центр завдяки місцевому ВПК заводу “Пуансон”. Тамтешні машини вже тоді були з’єднані в мережу, що дало можливість грати з друзями в ігри по локалці ще до появи інтернету.
Це захоплення привело його до Кропивницького педуніверситету, де він став вчителем інформатики.
Питання «коли ти потрапив до айті?» складне, бо що вважати айті? Вчитель інформатики – це вже айті чи ні?
«Чи я завжди знав, ким хочу бути? Та де там…», – ділиться власною історією ментор. У 97-му він був учителем інформатики, але кілька місяців без зарплати, страйки, і життя саме підказало новий маршрут, – робота в банку. А в 2008-му, коли гримнула фінансова криза, довелося все починати майже з нуля:
«Я реально став джуном веб-розробником після десяти років в банківському ІТ. Зарплата впала в п’ять разів. Я цього хотів? Та ні. Але було прикольно», – тому він радить не боятись змін: «Якщо вам цікаво – вперед. Навіть якщо вже не 20 і навіть не 30. Це нормально – пробувати себе заново у будь-якому віці».
Де знайти джуна-джавіста? Створити з нуля!
У 2021 році Андрій шукав помічника для роботи в кропивницькому офісі – і не зміг знайти. Почав розпитувати знайомих, написав у LinkedIn – безрезультатно. Так народилась ідея створити свій власний курс Java у Ш++. Він написав список питань, які зазвичай задає на співбесідах, і трансформував це в навчальну програму, розраховану на три місяці занурення у бекенд.
Мотивація була простою: знайти в команду людину, яка зможе працювати поруч. Але вже за рік, під час блекаутів і війни, курс став чимось більшим – підтримкою, спільнотою, місцем, де можна зосередитись на чомусь конструктивному. У 2023-му з’явилась нова мотивація – робити щось корисне: шукати замовників і розробляти проєкти на волонтерських засадах. На жаль, поки що далі студентських ідей справа не пішла, звертайтесь.
Хто доходить до фінішу: талановиті чи старанні?
Коли мова заходить про студентів, Андрій чесно каже, що талант – це добре, але не обов’язково, як от допитливість: «У нас бувають дуже здібні студенти, які все хапають на льоту, але трохи поверхневі. І є ті, кому складно, але риють, копають, і доводять до кінця. Так от – саме вони зазвичай і вчаться глибше»
Бо коли з першого разу все працює – ти мало чому навчишся. А от коли помиляєшся, шукаєш, ламаєш і знову збираєш – тоді крім теоретичних знань отримуєш навичку рішення проблем і смак до ІТ квестів.
«Цікавість, бажання розібратись – це більший плюс, ніж природний талант», – впевнений Андрій.
Про менторство і виклики на курсі
Андрій підкреслює, що курс працює найкраще, коли є кілька менторів: один веде теорію, інший – допомагає команді в реальному проєкті. Саме так курс стає максимально практичним і живим. І ми завжди раді, коли до Ш++ долучаються нові ментори – досвідчені розробники чи випускники.
Ментор не керує, а показує напрям. Найважливіше – не дати студенту «закопатись» у дрібницях. Але водночас – не завадити йому копати достатньо глибоко. Бо ІТ – це не поверховість, а постійне навчання.
Найкращий момент – коли в кінці курсу студент каже: “Я вже в ІТ нічого не боюся”
Це більше, ніж про код – це про впевненість у собі, про готовність приймати виклики: невідомі технології перестають бути страшними, коли знаєш що саме треба робити, щоб з ними розібратись і скільки часу це займе.
«З цього моменту – я вважаю, що курс завершений, можна пускати у реальний світ», – з теплом у голосі говорить ментор про своїх випускників.
