Веб програмісти і ментори Ш++ Настя Переверзєва і Юра Дегтяр поділилися своїми думками на тему того, кому простіше вивчитися на програміста. Як швидко можна піти на роботу після курсів Школи. А також розповіли цікаві історії наших випускників.

Настя викладає основи веб розробки з 2014-го року, Юра приєднався з 2016-го.

Н: Я почала вести заняття ще коли сама вчилася. У 14 році відвідала перше заняття, в 15-му стала ментором, тоді я ще довчалася, Роман (співзасновник Ш++ ― прим. редактора) просив мене його підміняти. Із серії: ти ось це знаєш, розкажи людям. Поступово я прийшла до того, що стала викладати окремий курс в школі.

Чому ви волонтерите в Ш++? Яка ваша мотивація? 

Н: Це не дає засохнути. Насправді, ти розумієш, що потрібно вчити щось нове, але чим далі, тим складніше себе змусити це робити. А коли іншим людям повинен весь час доносити актуальну інформацію, то ти сам повинен в цьому грестися.

У нас все на імпровізації. Придумали завдання, додали в курс, якщо зрозуміли, що щось можна викинути, викинули.

Ю: Артем (напарник Насті по менторству ― прим. редактора) їхав до Львова, Настя попросила про допомогу. Я був нижчою кастою розробників на школі і не був гідний того, щоб викладати (сміється).

Ми намагаємося давати щось нове. І домашки намагаємося давати максимально відкрито. Для деяких говоримо, щоб використовували конкретні технології, але більшість з них можна робити як завгодно. Плюс це все ― основи, вони не втрачають актуальності.

Ви помічаєте різницю між студентами з гуманітарною освітою і технічною? 

Н. У нас вчаться з багатьох універів. Просто ті, хто з педагогічних спеціальностей, у них є своя специфіка ― вони люблять писати багато тексту, міркувати, філософствувати, а тут це робити не завжди потрібно, доводиться їх творчий посил в інше русло направляти. У плані, що у них якось “думалка” по-іншому працює, такого немає.

Ю. Є багато прекрасних прикладів серед наших студентів. Наприклад, учитель історії. Так, йому було важко, але будь-хто, хто може обчислити дискримінант, може навчитися програмувати (сміється). Це жарт. Звичайно, гуманітаріям, я вважаю, складніше. Так само як, я вважаю, що дівчатам через соціальний тиск теж складніше. Не всі звикли до того, що дівчата хочуть думати і хочуть вчитися. Їм крім бар’єрів, які проходять всі, потрібно проходити ще свої бар’єри, типу “я гуманітарій”. У нас все реально. Якщо вірити в те, що ти станеш хорошим програмістом, то так і буде.

Часто у нас запитують скільки часу потрібно, щоб почати працювати. Настя і Юра вважають, що пів року на менторському етапі досить, щоб працевлаштуватися. Так було і у Насті, Юрі знадобилося трохи більше часу, але тільки тому, що він навчався в період новорічних свят і переїзду школи в нове приміщення (в 2015 році Школа програмування переїхала в велике приміщення на Набережній, де базується і зараз. Саме тоді навчання стало безкоштовним ― прим. редактора).

Ю: Десь через 8 місяців я почав дивитися в інтернеті і брати якісь “халтури”, форми верстав. Моя попередня робота не була пов’язана з програмуванням. Ще коли я пішов вчитися в Ш++, то сказав колегам, що пішов вивчати програмування, і через рік піду. І десь через рік я сказав всім: “Бувайте, я йду”.

Думав, що буду їсти мівіну, помирати з голоду, але буду програмувати. Йду з роботи, думаю: відпочину з місяць або два тижні. А через два дні мене запросили на роботу.

Н. Взагалі можна і не доходити до кінця менторського курсу і йти працювати. Ти вчишся і працюєш, це навіть краще.

Ю. Все залежить від людини, так, роботу можна знайти і не проходячи наш курс до кінця, але чим ближче ви до кінця курсу, тим більше у вас можливостей потрапити на роботу.

Н. Були й такі випадки, коли люди і Computer Science (перший етап навчання, який займає 4 місяці ― прим. редактора) не закінчували і влаштовувалися на роботу. А деякі закінчували менторський курс, а потім йшли на інший менторський курс і на третій. Людина весь час вчиться, вчиться, думає, що не готова, нічого не знає і не працевлаштовується. Це дуже від людини залежить.

Ю. У нас є деякі люди, які здають дві-три домашки і йдуть працювати, а є такі, які навчаються рік на менторський курсі.

Що може полегшити навчання? Можливо книги, блоги, сайти. 

Н. Вивчати англійську.

Ю. Комунікація. Не боятися ставити питання і спілкуватися з людьми, з менторами. Мені в свою чергу дуже допомогло те, що я ставив питання. Я, напевно, один з двох людей, хто в нашій групі задавав питання, і в нашій групі до кінця дійшло дві людини.

З приводу книг, я не рекомендував би нікому, хто хоче почати програмувати і змінити своє життя, починати з книг. Сильно велика інвестиція в книги піде, яка не окупиться так швидко, як “тупе довбання по клавіатурі”.

З того, що я можу порекомендувати: свого часу я заходив в плей маркет і ставив все, що пов’язано з програмуванням ― купа додатків і в них теорія. Я коли їздив в маршрутці, читав ці статті. Моя порада: оточіть себе доступною інформацією, не обов’язково, щоб це було на англійському щось. Зараз є багато російськомовних, україномовних технічних видань.

Треба створити максимальну інформаційну оболонку з будь-яких технологічних новин і так далі. Підписатися на хабр, медіум і інше, на всі пабліки програмістські в соц мережах.

Н. Наскільки я люблю художню літературу, але в програмуванні книжки… хіба що читати якісь дуже базові штуки. Історичні факти, для загального розвитку. Ось вийшла технологія нова, поки її розібрали, нормальну версію випустили, поки документація, поки книгу написали, поки переклали, видали, пройшло стільки часу. Вже купа нових версій повиходили, все змінилося, сенсу в такому підході немає. І навіть ось радити якісь сайти, статті немає сенсу. Якщо мені допомогла 20 років тому одна стаття, але за цей час стільки нових статей повиходило, які набагато краще і якісніше все розкажуть.

Які історії студентів запам’яталися найбільше? 

Ю. Костя Петков (програміст, який працював водієм маршрутного таксі більше 10 років ― https://programming.kr.ua/ua/news#n45) людина працювала водієм маршрутки і стала розробником. Дуже багато класних історій. Був студент у нас, який навчався рік, а потім Настя йому каже: “Через два тижні буде 8 березня. Могли б ви мені зробити подарунок і піти на роботу?” Він довчився швидко і пішов працювати.

Бувають історії, коли студенти так добре вчилися, а потім стають не програмістами, вибирають інші напрямки.

Більшість наших історій про людей, які хочуть змінити життя, і тут на нашому горизонті з’являється людина, яка не хоче нічого міняти. У нього є свій бізнес, але йому нудно. Здавав домашки швидше за інших, закінчив обидва наших курси, сам екстерном пройшов деякі завдання.

Людині, здавалося б, менше за інших треба, але він приходив і вичавлював інформацію по максимуму. Приходить і зараз іноді, хоча вже випустився.

Дехто з випускників заходять на чай, дехто переїхав в інше місто і радо приймає в гостях. Є такі, які стали волонтерами або донаторами і підтримують школу фінансово, дехто стали також менторами, але дитячих груп.